Організація роботи методичної комісії

класних керівників 

Зростання соціальних вимог до системи освіти потребує підвищення кваліфікації педагогів, зокрема, шляхом організації методичної роботи.

Методична робота сьогодні - це різноманітна діяльність, спрямована на успішну організацію навчально-виховного процесу.

Робота з педагогічним колективом - це взаємодія з педагогами шляхом використання різноманітних форм і методів, підходів з метою створення найкращих умов для розкриття можливостей, професійних інтересів та здібностей педагогів. Ефективність діяльності класних керівників визначається діяльністю методичної комісії класних керівників.

Отримати достовірну інформацію щодо оцінювання рівня педагогічної майстерності та культури, про діяльність методичної комісії; провести коригування методичної роботи та спрогнозувати подальший розвиток навчального закладу дають можливість моніторингові дослідження. Отже, такий шлях дозволяє методичній роботі стати підтримкою розвитку виховної системи школи.

Завдання підтримки компетентності педагогічних кадрів вирішується через систему методичної роботи. Робота з педкадрами спрямована на розвиток сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацювання професійних навичок, формування готовності класного керівника до професійної самоосвіти, самовдосконалення, розвитку творчої особистості.

14.08.08 р. №1/9-520

Міністерство освіти і науки України надсилає рекомендації до планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти.

Просимо довести рекомендації до відома керівників загально­освітніх і професійно-технічних навчальних закладів для вико­ристання в роботі при організації навчально-виховного процесу.

Заступник міністра П.Б. Полянський

Рекомендації до планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

Завдання сучасної школи щодо формування творчої, соціально активної, всебічно розвиненої особистості вимагають від педагогів нових підходів до організації виховної роботи в школі, професій­но-технічному училищі, позашкільному навчальному закладі. Сьогодні в суспільстві найважливіше значення надається ви­ховній функції навчальних закладів, про що свідчить низка нор­мативно-правових актів, зокрема: Закони України «Про загаль­ну середню освіту», «Про позашкільну освіту», Указ Президента України від 20.03.2008 р. № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», накази Міністерства освіти і науки від 06.04.2007 р. № 286 «Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України», від 17.12.2007 р. №1133 «Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

Останнім часом найкращі вчителі й вихователі в Україні виз­нають пріоритетність виховання та розвитку особистості, роз­глядають урок не тільки як засіб набуття знань. У значній кількості навчальних закладів запроваджуються нові моделі позаурочної виховної діяльності. Педагогічні колективи плідно працюють над створенням системи виховної роботи.

На часі - впровадження цілеспрямованого і професійного управ­ління виховним процесом, що передбачає вивчення вихованців, встановлення психолого-педагогічного діагнозу, підпорядковане меті планування і здійснення виховного впливу, об'єктивне оці­нювання реальних результатів виховної роботи. Поведінка вчите­ля, який тільки вирішує і дає вказівки, на сьогодні не ефективна. Педагог має стати зацікавленим і рівноправним учасником спільної діяльності. Його дії не можуть бути передачею готового досвіду, мати характер опіки чи педагогічного диктаторства.

Зрозуміло, що успіх виховного процесу залежить, насамперед, від вихователя. Доросла людина з добрим серцем, високою куль­турою, яка є справжнім професіоналом, спочатку навчає: «По­глянь, як це робиться!». Потім пропонує дитині: «Спробуй сам!» При цьому вихователь поряд і готовий прийти на допомогу. І тільки тоді, коли вихованець опанував основи виконання дій, дорослий надає йому право діяти самостійно. Педагог не заважає учневі, а лише аналізує його дії та досягнуті ним результати.

У середовищі вчитель - учень має панувати педагогіка співпраці. Джерелом дисципліни є не вчитель, яким би не був його авторитет, а праця (слово «співпраця» походить від «праця», така діяльність працею тримається, до праці кличе, працею на­городжується). На дитині зосереджується професійна увага педагога, він намагається зробити свої дії зрозумілими й прийнят­ними для кожного. Можливо, з часом діти, виховані в системі педагогіки покарання, зрозуміють добре слово і не будуть виз­навати владу сили й насилля.

Набуття і систематизації педагогом ґрунтовних науково-мето­дичних знань про управління процесом формування особистості, колективу є необхідною умовою для позитивних результатів. Буде доцільним також збагачення «технологічного репертуару» педагога, вироблення ним гнучкої, варіативної, ефективної, творчої технології.

Управлінський підхід дасть змогу при найменшій витраті сил, часу, засобів забезпечити найбільш продуктивну взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу і досягти найвищого результату, можливого за конкретних умов. Крім цього, такий підхід допоможе педагогу не відволікатися на проміжні досяг­нення чи невдачі, зосередити свою увагу на стратегічних напря­мах співпраці: самоосвіті, самовихованні, самоуправлінні та за­безпеченні соціальної активності учнів.

Структура циклу управлінської діяльності, спрямованої на ви­конання будь-яких педагогічних завдань, і логічна послідовність його складових можуть бути подані таким чином: психолого-педагогічне діагностування; прогнозування; визначення мети та завдань діяльності; визначення змісту, вибір засобів, методів, форм організації життєдіяльності; планування (моделювання) навчально-виховного процесу; реалізація плану (організація діяльності); аналіз, оцінювання, облік результатів (діагностуван­ня нової ситуації).

Психолого-педагогічне діагностування (характеристика педагогічної ситуації)