Дистанційне навчання музичне мистецтво - 6 клас

Тема. Зустріч з увертюрою

Мета. Ознайомити з особливостями жанру «увертюра» як самостійного симфонічного твору та з його історією розвитку, ознайомитися з характерними ознаками увертюри як жанру симфонічної музики.

Георгій Васильович СВИРИДОВ (1915-1998)

Радянський композитор і піаніст. Музика Свиридова відрізняється простотою, національною характерністю пісенних мелодій і гармонічністю мови, блиском і барвистістю оркестрового колориту, чітким відбором та економією засобів виразності. У доробку композитора - симфонії, концерти, квартети, сонати, багато вокальних творів: романси, вокальні цикли, хорові твори та інші.

Оркестрова увертюра до фільму «Час, уперед!» - одне з відомих інструментальних творів композитора. https://www.youtube.com/watch? v=B8r7iF39fx4

«Час, уперед!» - таку назву має сюїта, написана композитором 1965 року до фільму режисера М. Швейцера (за романом В. Катаева), який присвячено будівництву міста Магнітогорськ. Сюїта складається з шести частин. Остання її частина («Час, уперед!») є музичним втіленням того, що час неможливо спинити. Цей твір - яскрава знахідка композитора. Сюїта одразу стала популярною, її часто використовували в багатьох фільмах, телепередачах. Музика об'єднує одночасно стрімкий потік і могутність, справді може стати символом нашого часу.

Цікаво знати, що слово «увертюра» походить від фран. що в перекладі означає «початок», «відкриття». Що ж відкривають увертюри? Вони можуть відкривати оперу, балет, кантату, ораторію, кінофільм, концерт, театральну виставу. Завдання в увертюри просте - розповісти глядачу про твір, який вони будуть дивитися.

Увертюра як жанр виникла на початку VI століття - інтродукція до опери Монтеверді «Орфей», яка була короткою, тому її виконували тричі. Надалі композитори стали застосовувати увертюри, що складалися з двох або трьох частин. У творчості італійця О. Скарлатті оперна увертюра перетворилася в самостійний симфонічний твір, її стали називати симфонія. Найвищого розвитку увертюра отримала в творчості Моцарта та Бетховена, які були написані в сонатній формі або у формі фуги, рондо. Класичні увертюри були і в музиці до театральної дії. Надалі увертюри ніби стали переказувати зміст опери перед її початком. Поступово увертюри перетворюються в самостійні твори - концертні увертюри як жанр симфонічної музики, що має програму: в творчості Брамса, Чайковського, Мендельсона, Вагнера та інших.

В. Дашкевич. Увертюра до фільму «Шерлок Холмс та Доктор Ватсон». https://www.youtube.com/watch?v=Hcc5ld1Ya4w

Володимир Сергійович ДАШКЕВИЧ (1934 р. н. )

Російський композитор і теоретик музики, який багато й плідно працює в кіно. Широку популярність йому принесла музика для серії фільмів «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» (1979-1986) та головна тема з кінофільму «Собаче серце» (1988).

Окрім симфонічної музики, композитор написав чимало пісень (зокрема, вокальні цикли на вірші О. Блока, В. Маяковського, О. Мандельштама), опери «Клоп» і «Ревізор», мюзикл «Бумбараш».Шерлок Холмс - вигаданий детективний персонаж, головний герой книг англійського письменника Артура Конан Дойла.

В оповіданнях про Шерлока Холмса зазвичай розповідь ведеться від імені його друга і супутника - доктора Джона Ватсона. Детектив веде свої розслідування, використовуючи логіку та метод дедукції. Загалом Шерлок Холмс з'являється у 56 оповіданнях і 4 повістях.

Сам письменник вважав розповіді про Холмса «легким чтивом». Окрім того, його дратувало, що читачі більше люблять детективи про Холмса, ніж історичні романи, майстром яких він себе вважав. Зрештою письменник вирішив припинити писати про Холмса. Однак потік листів обурених читачів, серед яких були й члени королівської сім'ї, змусили письменника «оживити» знаменитого детектива.

«Козацька пісня» (слова і музика А. Мігай)

https://www.youtube.com/watch? v=LP8hU_YEP

Тема: Концерт для друга

Мета : Ознайомити з особливостями жанру концерту, його різновидами та особливостями композиційної будови, ознайомити учнів з історією розвитку жанру в симфонічній музиці протягом століть, з авторами та виконавцями концертів.

Це було у XIX столітті: французький композитор Сен-Санс 1867 року познайомився з російським композитором і піаністом Антоном Рубінштейном. Саме для виступівдруга в Парижі Сен-Санс написав свій знаменитий фортепіанний концерт №2 усього. . . за 17 днів!

3 роками він став одним з найвідоміших творів композитора і залишається таким і донині. П. Чайковський так відгукувався про цей концерт: «Твір надзвичайно красивий, свіжий, витончений і багатий чарівними деталями; вельми самобутня творча індивідуальність.

У ньому проявилися риси його національності: щирість, захоплення, тепла сердечність, розум».

К. Сен-Санс. Концерт №2 для фортепіано з оркестром соль-мінор (частина 3)

https://www.youtube.com/watch?v=jjucCWZkFzY

Концерт (від лат. concerto - змагаюсь) - 1) прилюдне виконання музичних творів; 2) жанр великого, віртуозного за характером музичного твору для соліста (інколи двох-трьох) з оркестром у формі тричастинного сонатного циклу; 3) твір, в основі якого лежить принцип протиставлення звучання окремих груп виконавців або виконавського колективу і соліста.

Існують два види концерту.

ВИДИ КОНЦЕРТІВ : Хоровий Інструментальний

В інструментальному концерті сольним інструментом може бути фортепіано, духовий інструмент, струнний інструмент, орган та інші.

А. Вівальді започаткував у музиці тричастинну структуру концертів (швидко - повільно - швидко). Й. С. Бах та Г. Ф. Гендель визначили розвиток фортепіанного концерту, а Гендель створив також органний концерт. Класична структура концерту остаточно затвердилася у творчості композиторів віденської класичної школи (И. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена). На межі ХУІП-ХІХ ст. концерт мав три частини (без менуету або скерцо).

У XIX столітті з'явилися одночастинні (Ф. Ліст) та чотиричастинні (Й. Брамс) концерти. У XX столітті до жанру концертів зверталися найвідоміші композитори - М. Равель, Б. Барток, І. Ф. Стравинський, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович, А. Шенберґ, А. Берг, А. Веберн, В. Лютославський; з українських композиторів - Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, І. Карабиць, М. Скорик.

Шарль Камінь СЕН-САНС (1835-1921)

Французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик та суспільний діяч, почесний доктор Кембриджського університету та член Петербурзького відділення Російського музичного товариства (1909). Багато гастролював як піаніст і диригент, виконуючи переважно власні твори. Автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, З симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів.

«Цвіт землі» (слова М. Сингаївського, музика О. Злотника)

https://www.youtube.com/watch?v=DVGQMkmtd8o

Тема. Симфонічні варіації

Мета. Ознайомити з особливостями жанру симфонічних варіацій, особливостями композиційної будови, ознайомитися з прикладами варіацій для оркестру, з творчістю М. Равеля, повторити динамічні відтінки та тембри інструментів симфонічного оркестру.

Болеро (ісп. bolero) - іспанський парний народний танець та музичний жанр, що виник наприкінці XVTII століття. Музика у ньому підкреслюється ударами кастаньєт.

Темп - помірно швидкий з поступовим прискоренням. Своєю виразністю нагадує пантоміму.

Цікаво, що цей танець, за однією з версій, був створений іспанським танцівником Себастьяно Сересо близько 1780 року. Виконується болеро під акомпанемент гітари й барабана, а самі танцюючі відбивають на кастаньєтах додатково складні ритмічні фігури, що сплітаються в надзвичайно примхливий візерунок. Відомо багато різновидів болеро, характерних для різних областей Іспанії.

У формі болеро написано романси М. Глінки, О. Даргомижського, Л. Деліба; болеро використали у своїх операх Г. Берліоз, К. -М. Вебер, Дж. Верді та ін. , у балетах - Л. Деліб, П. Чайковський та інші. Широко відоме «Болеро» для оркестру М. Равеля.

М. Равель. «Болеро» https://www.youtube.com/watch?v=LBDX62WEoB0

Моріс Равель спочатку мав намір написати «Болеро» не для оркестру, а для балетної постановки. Твір був уперше виконаний 22 листопада 1928 року в паризькому «Гранд-Опера» під час вечора балерини Іди Рубінштейн. Оркестром диригував Вальтер Страрам. «Болеро» здобуло особливу популярність завдяки оригінальному звучанню. Особливість цього твору - незмінний повтор однієї ритмічної фігури, що виконується на ударних інструментах. Цей ритм діє майже гіпнотично. Музика ніби поступово насувається на слухача. На тлі чіткого ритму, який звучить спочатку тихо (піано), лунає основна мелодія танцю, з кожним разом додаються не тільки нові духові інструменти (від одного інструмента - до всього оркестру), а й поступово зростає динаміка твору (від піанісимо - до фортисимо).

Таким чином протягом 24 варіацій у звучанні оркестру:

незмінними залишаються ритм, мелодія;
змінюється забарвлення звучання, тембр та динаміка, гучність звучання.

Пригадайте, які музичні інструменти входять до складу симфонічного оркестру.

Зверніть увагу, яким складом оркестр виконував «Болеро»: 2 флейти пікколо, 2 гобої, англійський ріжок, 2 кларнети, бас-кларнет, 2 фаготи, контрафагот, 4 валторни, труба пікколо, 3 труби, 3 тромбони, туба, 3 саксофони, литаври, 2 малі барабани, тарілки, гонг, тамтам, челеста, арфа та струнні (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси).

Моріс Жозеф РАВЕЛЬ (1875-1937)

Французький композитор, яскравий представник музичного імпресіонізму. Він продовжив і розвинув пошуки у сфері гармонії й оркестрування, екзотичної ритміки.

На музику Равеля вплинули різні музичні течії: від американського джазу до фольклору Європи та Азії. Він є автором опер, балетів, творів для оркестру («Шехеразада», «Іспанська рапсодія»), концертів для фортепіано з оркестром, вокальних та камерно-інструментальних творів.

Варіаційна форма - музична форма, в якій основна тема зазнає різноманітних змін (варіацій).

Цікаво, що варіації бувають і в інших сферах життя. Наприклад: у математиці (варіація функції, варіаційне числення), в біології (генетична варіація), у фізиці (варіаційний метод, магнітна варіація).